Буклет "Як подолати стрес та попередити емоційне вигорання"

Психологічні поради: збереження психічного здоровя

Найефективніші способи досягнення душевної гармогії та рівноваги

Психологічні умови створення ситуації успіху на уроці 

Формула успіху сучасного вчителя

Програма розвитку інтелекту дітей 6-7 років

Психофізичні особливості молодшого школяра 

Психологічні ігри-вправи для молодших школярів 

Психофізичні особливості підлітка

Посібник Ніколенко Н.І. "Мотивація навчальної діяльності учнів"

Як навчити дітей критично мислити 

Застосування сторітелінгу на уроках

Формування здорового способу життя здобувачів освіти: проблеми і перспективи 

Таємниці позитьивного мислення 

 

 

ПРИТЧА "ТРИ СИТА"

Один чоловік запитав у Сократа: – Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг?

– Зачекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита.

– Три сита?

– Перш, аніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда?

– Ні, я просто чув це.

– Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше?

– Ні, навпаки.

– Виходить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?

– Ні, в цьому немає необхідності.

– Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ані користі. Навіщо тоді говорити?

 

 

 

ПОРАДИ  ВЧИТЕЛЯМ   

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й те ж; усім за будь що. Обов'язково при всіх. Дякуйте учням за їхніх чудових батьків. Дякуйте ба­бусям та дідусям за те, що зустрічають дітей зі шко­ли, допомагають організовувати свята. Обов'язково дякуйте татусям — за чудову увагу до потреб шко­ли, за будь-який крок назустріч дитині та вчителю.

Звичайно, форми вираження вдячності можуть бути різні. Але обов'язково запам'ятовуються листи вдячності.

Записи в щоденниках — найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи просто інфор­мують про те, чого дитина не зробила в школі. А як­що тактику змінити й почати писати позитивні речі: хвалити дитину, офіційно (письмово) і регулярно? Так, потрібен ваш час, але ж він того вартий!

Батьки не повинні боятися школи (згадайте відсутність оптимізму на обличчі батьків, коли ви повідомляєте їм про запрошення на чергові зібран­ня). Батьки не повинні відчувати себе у школі гостя­ми, яких запрошують лише у великі свята, або підсобними робітниками, чиї руки потрібні для того, щоб пофарбувати парти або помити вікна, або га­манцями без розміру, щоб витрусити з них потрібні суми за мірою необхідності.

Ніколи не вживайте термін «викликати» батьків у школу!. Завжди запрошуйте їх поговорити і обов'язково — заздалегідь. Не практикуйте ситу­ацію: «Щоб завтра батьки були тут!» — адже розмо­ва згарячу завжди приносить тільки зворотній ефект. Поки зустріч учителя з батьками буде для ди­тини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) — їхні інтереси, сферу професійної діяльності, методи ви­ховання — не як маму Тані або тата Володі, а про­сто як дорослих і досвідчених людей, з якими звела вас доля. Можливо, серед них є дивовижні люди, і вони стануть відомі іншим завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель — це не завжди той, хто знає більше, а той, хто знає щось інше. На жаль, сьогодні батьківські збори — найбільш роз­повсюджена форма взаємодії вчителя та сім'ї. А де ж лекції, практикуми, семінари, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це — лінь, недостатність часу чи професійна не­спроможність багатьох учителів? Виходить, кілька батьків, присутніх на заборах — єдиний показник їхньої активності, довіри до школи, готовність взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може істотно стимулювати процес залучен­ня батьків до школи.

  • Ніколи не дорікайте батькам, які не прихо­дять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без сар­казму!) радійте їхній появі у класі.
  • Обов'язково називайте батьків по імені, не кажіть «мама Тані Петренко». Інакше може скласти­ся враження, що батьки важливі для вас тільки в такій ролі.
  • На зборах намагайтеся говорити про пробле­му, а не окрему дитину. А от хваліть — персонально і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної ди­тини. Діти змінюються, засвоюють нові області. І ча­сто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.
  • Особливо ефективно, якщо вам вдасться про­аналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вда­лося підняти планку. Виявлення проблеми повинно бути конструктивним: ось є проблема, для її рішен­ня непогано було б зробити такі й такі справи; зі свого боку, а ви зі свого спробуйте...
  • Коли батькам пропонується конкретна й до­ступна модель застосування їхніх батьківських ресурсів, то віддача збільшується. Тому що цілеспрямовані дії крок за кроком завжди приносять пози­тивні    результати.     Підвищують    зацікавленість батьків. Вони частіше звертаються до вас за пора­дою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну можливість послідкувати за розвитком дитини в сім'ї.
  • Намагайтеся не критикувати дії колег, дотри­муйтесь професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору.
  • За необхідності попросіть батьків про вияв­лення будь-якої допомоги, детально поясність, чому ви не можете обійтись без них, просіть пропонува­ти інші варіанти рішення проблеми, зацікавлено об­говорюйте їх.

 

 

Як  вести себе вчителю, якщо виникла  проблемна  ситуація  і ви змушені  просити батьків про зустріч?

Запрошуючи батьків у школу, запитайте в се­бе: що я хочу отримати в результаті? Якщо просто висловитись, засудити дії дитини або методи вихо­вання батьків, то цей шлях неефективний. Спробуй­те знайти конструктивне рішення, адже це полег­шить, насамперед, вашу роботу.

Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: яка б не була її вина, батьки завжди (принаймні при людях повинні бути адвокатами своїх дітей. Двоє на одного — це не чесно!

Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірні відомі факти, не заохочуйте нашіпту­вання.

Говоріть конкретні речі, старайтеся не вжи­вати такі вирази-штампи як: «погано себе пово­дить», «не хоче вчитися». Висловлюйтеся ясно: «Не зробив два домашні завдання з математики», «Відмовився відповідати на уроці хімії» і т. д., тоді батьками легше буде проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

Пропонуючи можливі спроби вирішення про­блеми, не провокуйте дорослих на насилля, цим ви лише налаштовуєте дітей проти себе. Як результат: діти будуть старатися приховувати від батьків дату чергових зборів.

При наближенні зустрічі, запитайте себе: чи виправдалися мої сподівання? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра? Розвиток дитини — складний, неоднознач­ний процес. І від того, наскільки тернистим і хво­робливим буде ваш спільний шлях, залежить, про що буде згадувати людина через десять або двад­цять років після школи. Куди приведе його та доро­га, яку він подолав, опираючись на ваші та батьківські руки? Адже коли тебе підтримують з обох сторін, якось надійніше...